Денні Бойл повертається з фільмом «28 років потому» до всесвіту, який свого часу й сформував як жанр зомбі-апокаліпсису. Це духовне і сюжетне (хоча й не пов’язане з героями попередніх частин) продовженням «28 днів потому» (2002) та «28 тижнів потому» (2007). Після майже тридцятирічної перерви режисер у новій стрічці по-новому переосмислює тему виживання, людської природи й смертності у світі, де все давно пішло шкереберть.
Сюжет фільму ” 28 років по тому”
Минає вже 28 років з моменту, коли вірус люті знищив Британію. Європа змогла подолати цю пандемію, а от Великобританія стала карантинною зоною. У центрі подій дрібка виживальників на острові, відділеному від великої землі вузькою стежкою, що зникає після припливу. У спільноті діє правило “кожен сам за себе” щойно він вийде за ворота поселення. І от батько Джеймі (Аарон Тейлор-Джонсон) вперше веде свого 12-річного сина спайка (Альфі Вільямс) на велику землю. Це ніби обряд ініціації – вийти, вбити якнайбільше заражених та повернутись. Вдома на них чекає хвора мама і дружина Айла (Джоді Комер), проте вона все частіше не при тямі, поринає у спогади і галюцінації. Спайк після повернення підловлює батька за зрадою і вирішує відвести хвору матір до лікаря, що живе на великій землі, щоб той її вилікував. Їхні пригоди – напружена смертельна подорож.
Враження
Сценарій Алекса Ґарленда рефлексивний і глибший, ніж просто “виживання серед монстрів”. Пандемія, горор-складова, заражені і кровожерливі сцени тут виступають тлом, на якому розгортається глибока людська драма про ціну людяності, роль минулого в нашому теперішньому, про пам’ять, провину і смертність. Гнітючий, тривожний темп, обірвані звуки, зерниста фактура кадру, майже документальна жорсткість – дає відчуття залученості до цієї реальності.
Загалом “28 років по тому” вийшов, як суміш постапокаліптичного трилера і медитативної драми, яка тримає в напрузі і змушує думати над сутністю людського існування.
Читайте також: Інтелектуальний ромком з суто голлівудським фіналом – рецензія на фільм Селін Сон “Матеріалісти”
