Кіноатракціон неслухняного Джареда Лето – рецензія на фільм “Трон: Арес”

Хочете побачити вишукане візуальне видовище на великому екрані? Тоді вам ніяк не можна пропустити науково-фантастичний фільм “Трон: Арес” (Tron: Ares), який щойно вийшов в прокат. ПроШоКіно розповідає про враження від зустрічі з цим високотехнологічним захопливим кіноатракціоном.

Нова історія є сиквелом фільму “Трон: Спадщина” (2010) та третій повнометражний фільм у кіновсесвіті “Трон”. Шлях фільму до кінотеатрів був довгим та важким, повним стопів та змін авторського складу. Врешті-решт за справу взявся скандинавський режисер Йоахім Реннінг (“Малефісента: Володарка темряви”, “Пірати Карибського моря – 5”), який з огляду на його минулі роботи має смак у візуальному баченні своїх історій і гарне почуття гумору, яке знайшло відображення й в третій серії “Трону”.

Критики фільму розділились на два табори: одні його нахвалюють, інші не залишають каменя на камені. Більшість критикують стрічку за те, що історії бракує людяності і душі, але ж мова про високі технології та ШІ, то яка вже тут душа. Без сумніву, головне в фільмі – це крутий візуал. Картинка підтримується дуже вдалим саундтреком, який варто називати саме звуковим дизайном – за його створення відповідали Трент Резнор та Аттикус Росс з індастріал-рок-гурту Nine Inch Nails. Власне картинка та музика і роблять цей кіноатракціон – і це точно щось нове в кіноіндустрії до чого потрібно виставляти абсолютно нові вимоги.

Фільм розповідає про програму Арес, розроблену генієм кібертехнологій Джуліаном Діллінджером (Еван Пітерс). Арес (Джаред Лето) має вигляд людини, але насправді це обʼєкт, згенерований ШІ, який приходить із цифрового світу, так званої Сітки,  у реальний для виконання небезпечної місії, що стає першим контактом людства з істотами штучного інтелекту. Але Арес і йому подібні програми можуть існувати в реальному світі лише 29 хвилин. Водночас конкурентка Діллінджера – технологічна генійка Ів Кім (Ґрета Лі) відшукує “Код Постійності”, колись розроблений Кевіном Флінном (Джефф Бріджес) і далі загублений. Він дозволяє програмам на кшталт Ареса існувати в реальному світі постійно.

Діллінджер відправляє Ареса та Афіну (Джоді Тернер-Сміт) знищити Єву і відібрати флешку з кодом. Але Арес починає проявляти емпатію до Ів і не хоче її вбивати. Від цього моменту і він під прицілом.

Значну частину фільму глядач мандрує в середині віртуального світу, а в реальному ганяє разом з Аресом та Афіною на згенерованих ШІ мотоциклах, літальних апаратах і інших прикольних засобах пересування. Тобто це якась нескінченна гонитва в мерехтінні червоних ліній. Але ж це красиво неймовірно.

Джаред Лето чудово зіграв роль Ареса, подарувавши неслухняній програмі штучного інтелекту, людські риси. Дехто дивується, чому Діллінджер подарував своєму “головному контролеру” риси вже трохи підтоптаного чоловʼяги (Джареду Лето – 53 роки). Але питання це більш риторичне, бо Лето цікавий й чарівний в цій ролі і якби цей герой мав більш маскулінний вигляд, ми б не повірили, що програма Арес може мати душу.

Еван Пітерс  (“Люди Ікс”, “Ванда/Віжн”) прекрасно справляється з роллю лиходія – маніакального генія, який своєю історію трохи нагадує Ілона Маска. Для цього хлопця перемога над конкурентами – понад усе і тут всі найпідліші засоби доречні.

Дуже цікаво було впізнати, хоча і не одразу, в особі матері Джуліана актрису Джилліан Андерсон (Х-файли). Шкода, що її роль епізодична і до того ж є відчуття, наче її героїню штучно “вставили” в сюжет, ну просто щоб було.

В “Троні – 3” ми також побачимо Джеффа Бріджеса в ролі Кевіна Флінна. Роль ця епізодична, але в цій сучасній історії героя двох перших серій, які мали місце у 1982 і 2010 роках більше і не потрібно. Новий час потребує абсолютно нових героїв.

І так, фільм закінчується очевидним натяком на наступну частину, тож чекаємо на продовження франшизи.