Фільми, які радять куратори Київського тижня критики

З 16 до 22 жовтня в кінотеатрі «Жовтень» відбудеться 9-й Київський тиждень критики. У програмі – найцікавіші стрічки сучасного світового кіно, обрані відомими українськими кінокритиками. ПроШоКіно розпитало їх, на що варто звернути увагу у програми фестивалю і які фільми можуть стати вашими особистими відкриттями.

«Пізня слава»

Режисер: Кент Джонс

Про що фільм: Колись Ед був поетом із богемного Мангеттена: мріяв про визнання, видав книжку, жив у колі творчої спільноти. Та роки минули – тепер він звичайний поштар, а мистецьку атмосферу улюблених вулиць витіснили дорогі бутики й житлові комплекси. Раптом група гіпстерів знаходить його давній твір і вирішує повернути Еда з небуття. Він із готовністю занурюється у нову богемну тусовку, прагнучи нарешті заслуженої слави й прихильності загадкової акторки, з якою щойно познайомився.

Що кажуть критики:

Сергій Ксаверов: «Цей фільм може повторити долю свого героя – через десятиліття його можуть відкрити заново наступні покоління. Зовні він здається маленьким і камерним, але за ним приховані напрочуд великі питання. Історія, що спершу нагадує знайомий сюжет чи свіжий анекдот, поступово перетворюється на фільм, який потребує часу для осмислення».

Дарія Бадьйор: «Для мене це прихований скарб програми. Головну роль виконує Віллем Дефо – абсолютно магнетичний, блискучий у всіх своїх ролях актор. «Пізня слава» занурює у світ своїх персонажів та Нью-Йорку, який водночас знайомий і незнаний. Це фільм про мистецтво, його природу, про визнання і його токсичність. Джонс зняв надзвичайно атмосферне й людяне кіно, яке залишає по собі затишний неспокій».

«Таємний агент»

Режисер: Клебер Мендоса Філю

Про що фільм: Бразилія 1970-х. За часів військової диктатури науковець Марсело стає втікачем, коли корумпований міністр намагається привласнити його дослідження. Рятуючись від переслідувачів, він вирушає до рідного міста на узбережжі океану. Тут, серед карнавалу, поліцейських розправ і таємничого руху опору, у нього єдина мета – возз’єднатися із сином і втекти з країни.

Що кажуть критики:

Станіслав Битюцький: «Це синефільський шедевр, який показує, як можна поєднувати любов до американського жанрового кіно, рідного бразильського міста й водночас створювати вишукано-невимушену стрічку, що ставить гострі соціально-політичні питання».

Сергій Ксаверов: «Коли ви востаннє дивилися фільм, після якого неможливо відволіктися від думки: «Це велике кіно»? «Таємний агент» має всі шанси стати саме таким. Це не продукт індустрій-гегемонів, а досвід із країни, яка ближча до нас, ніж ті, чиє кіно ми зазвичай споживаємо. При цьому це велике кіно – за масштабом, за кінотрадиціями, які за ним стоять, і за багатством тем, які в ньому можна прочитати».

«Сират»

Режисер: Олівер Лаше

Про що фільм: Стрічка від продюсерів Педро й Аґустіна Альмодовара розповідає про Луїса, який разом із сином та вірним собакою вирушає марокканською пустелею на пошуки зниклої доньки. Дорогою вони приєднуються до групи рейверів, що їдуть на вечірку в самому серці Сахари. Подорож крізь нескінченні піски перетворюється на пекельне випробування, яке змушує переосмислити власне життя.

Що кажуть критики:

Сергій Ксаверов: «Це один з модних цьогорічних фільмів, чий режисер зі статусу майже суто «фестивальної квіточки» перейшов у розряд того, хто може зняти щось цікаве і для ширшої аудиторії. Хоча дія відбувається на африканських теренах, це водночас дуже соціальне кіно про сучасну Європу. А тим, хто бачив «Плату за страх» Анрі-Жоржа Клузо, «Сират» відкриється ще яскравіше».

Станіслав Битюцький: «Сират» – це камерний арт-привіт «Шаленому Максу». Історія про відчуття апокаліпсиса та метафізичну подорож, сповнену техно-музики, тілесності, переживання втрати та відчуття чогось первісного».

«Блакитна стежка»

Режисер: Ґабріель Маскаро

Про що фільм: Бразилія найближчого майбутнього. Влада переселяє літніх людей у віддалені колонії, аби молодь могла зосередитися на продуктивності. Тереза, майже 80-річна жінка, відмовляється миритися з цим і вирушає у подорож Амазонією, аби здійснити останнє бажання перед тим, як втратить свободу.

Що кажуть критики:

Дарія Бадьйор: «Попри антиутопічне тло, це насамперед історія про жінку, яка відстоює право жити так, як хоче сама, а не як диктує суспільство. Це не блокбастер і не модний фестивальний хіт, але він лишає відчуття життєвої сили. У певному сенсі це емансипативна історія й чудова нагода відкрити для себе сучасне бразильське кіно».

«Троянда Невади»

Режисер: Марк Дженкін

Про що фільм: Біля занедбаного селища з’являється судно «Троянда Невади», яке тридцять років тому зникло разом із командою. Для місцевих його повернення — це знак: корабель має знову вирушити в море. На борт іде Нік, щоб прогодувати сім’ю, а з ним — Ліан, який тікає від минулого. Та новий рейс «Троянди Невади» виявляється не менш загадковим, ніж попередній.

Що кажуть критики:

Анна Дацюк: «Дуже хочеться, щоб цей фільм не загубився серед решти програми. Це дуже унікально-тактильне кіно. Дженкін знімає на 16-мм плівку старою ручною камерою і створює весь звук у постпродакшні. У центрі сюжету – занепад корнуельських рибальських селищ, витіснених джентрифікацією та економічними кризами. Та водночас це про те, як пам’ять і культура виживають навіть у руїнах. У фільмі є і міф про примарний корабель, і часові зсуви, і фолк-горорова атмосфера. Це рідкісний випадок, коли авторське фестивальне і жанрове кіно зливаються в органічну історію. Ймовірно це ваш єдиний шанс подивитися «Троянду Невади» на великому екрані».

Дарія Бадьйор: «Це кіно про маленьке рибальське містечко у Великій Британії, яке занепало після того, як основний рибальський човен під назвою «Троянда Невади» пропав у морі. В якомусь сенсі час у фільмі і у місті зупинився, а то й починає рухатись не за правилами. Це аномалія чи соціальний коментар про життя в малих містах після капіталізму? «Троянда Невади» не боїться бути незрозумілою, не дає зайвих пояснень і дає глядачам існувати в просторі фільму у заданих рамках, і це працює! Це фільм мало схожий на інші, тож якщо ви полюєте на нестандартні глядацькі досвіди, це для вас».